Міські органи влади Південної України: формування, розвиток та впливи колонізаційної політики (1770-ті – середина 19 століття)

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню процесів становлення та еволюції імперської системи міського управління на Півдні України у період з 1770-х років до середини 19 ст. Авторка розглядає розбудову міської управлінської мережі як невід’ємний інструмент імперського освоєння новопридбаних територій, що відбувалася паралельно з ліквідацією автономії Запорізької Січі та початком інтенсивної колонізації регіону.

У статті продемонстровано обмеженість мережі міських самоврядних установ в Азовській і Новоросійській губерніях через новизну міст, та посилення в них влади державних органів управління. Окремим аспектом дослідження є запровадження «Установлення з управління губерніями» 1775 року, що заклало підвалини розгалуженого імперського міського управління у Катеринославському намісництві та Таврійській області у 1783-1784 роках.

Стаття доводить, що прагнення російського уряду розширити мережу міських установ визначило введення магістратів, ратуш, словесних і сирітських судів на початку 1780-х років навіть у містах, які не мали для того відповідних економічних умов. Авторкою підкреслено, що органи влади, введені за «Жалуваною грамотою містам» 1785 року на Півдні України, пріоритетним напрямом діяльності мали фінансово-господарське управління.

У статті наголошено на стабілізації адміністративної системи після утворення Катеринославської, Херсонської та Таврійської губерній у 1802-1803 роках. Доведено, що посилення державної централізації та поява профільних міністерств спричинили слабшання реального самоврядування: значна частина повноважень перейшла до спеціалізованих відомчих комітетів (будівельних, дорожніх тощо). Окрему увагу приділено системній «хворобі» виборності до органів самоврядування через гострий дефіцит торговельно-промислового населення. Також висвітлено фактори, що гальмували розвиток ініціативи містян: жорсткий контроль з боку місцевої адміністрації, суб’єктивне втручання губернаторів у благоустрій і поширення корупції.