Античний керамічний імпорт у поселенських комплексах Дніпровського Лівобережжя архаїчного та ранньокласичного часу: порівняльний аналіз

Анотація

У статті розглянуто проблему античного керамічного імпорту на поселенських пам’ятках Дніпровського Лівобережного лісостепу архаїчного та ранньокласичного часу в контексті розвитку контактів місцевого населення з античними центрами Північного Надчорномор’я.

Метою дослідження є узагальнення й аналіз наявних археологічних даних, визначення основних закономірностей територіального поширення імпортної кераміки та окреслення особливостей греко-варварських контактів у регіоні.

Проаналізовано основні етапи вивчення проблеми та стан джерельної бази, яка залишається нерівномірною за окремими пам’ятками. Особливу увагу приділено пам’яткам басейнів Сули, Псла, Ворскли та Сейму, зокрема Більському, Басівському та Книшівському городищам, а також поселенню Лихачівка.

Залучення матеріалів Правобережного лісостепу дозволило провести порівняння особливостей поширення античної продукції по обидва боки Дніпра. Встановлено, що античний керамічний імпорт на Лівобережжі поширений нерівномірно. Найбільша концентрація пам’яток із античними матеріалами припадає на басейн Ворскли, де нині відомо десять таких пам’яток. У басейнах Сули та Псла також зафіксовано античні матеріали, тоді як для Посейм’я характерні поодинокі знахідки, що свідчать про менш інтенсивний характер контактів. Особливе значення має Більське городище, яке, ймовірно, виконувало роль осередку накопичення, перерозподілу та поширення імпортної продукції в межах Ворсклинського мікрорегіону. Перспективними для дослідження є також Басівське та Книшівське городища, джерельна база яких може дати перспективи на вирішення низки проблебних питань. Хронологічний аналіз показує, що основна маса відомого імпортного матеріалу датується другою половиною 6-5 ст. до н.е., тоді як достовірні знахідки 7 ст. до н.е. на Лівобережжі залишаються поодинокими або практично відсутніми. Найраніші переконливі матеріали тяжіють до другої половини 6 ст. до н.е., коли сформувалися провідні античні центри Північного Надчорномор’я та активізувалися контакти з лісостеповим населенням. Порівняння з Правобережним лісостепом засвідчує відмінності не лише в хронології, а й у структурі імпорту: на Правобережжі ширше представлений столовий посуд, тоді як на Лівобережжі переважає амфорна тара. Водночас питання про послідовність надходження різних категорій імпортних виробів потребує подальшого опрацювання.

Отримані результати уточнюють сучасні уявлення про регіональний розподіл античного керамічного імпорту і створюють підґрунтя для переосмислення греко-варварських контактів у Дніпровському Лівобережному лісостепу.