Яськівська Січ (1733-1735 рр.) між Кам’янською та Підпільненською Січами у контексті російсько-османського протистояння: джерелознавчий аналіз та історична реконструкція
Анотація
Упродовж 18 ст. історія Запорозького Війська була нерозривно пов’язана з переміщеннями його військово-адміністративного центру – Запорозької Січі. Проте хронологічний відрізок між Кам’янською (1730-1734 рр.) і Підпільненською (1734-1775 рр.) Січами залишається малодослідженим, що утворює істотну лакуну в реконструкції територіальної організації та політичної історії 18 ст. Попри наявність фрагментарних згадок у працях Д.І. Яворницького та документах Архіву Коша Нової Запорозької Січі, питання існування окремого козацького осередку на острові Яськівському у 1733-1735 рр., як і його правового статусу, досі не ставало предметом спеціального наукового аналізу.
Метою дослідження є реконструкція історичного, геополітичного та військово-адміністративного контексту заснування, функціонування та подальшого перенесення Яськівської Січі (1733-1735 рр.) як проміжної ланки між Кам’янською та Підпільненською Січами на підставі критичного аналізу дипломатичних джерел 18 ст.
У результаті дослідження обґрунтовано, що заснування Яськівської Січі восени 1733 р. відбулося у контексті російсько-османського суперництва періоду війни за польську спадщину та за умов неформальної підтримки з боку російського уряду. Проаналізовано дипломатичне протистояння навколо Базавлуцького осередку, зокрема візити османських комісій, відмову запорожців визнати зверхність Пилипа Орлика та султана, а також інцидент із нападом на турецького посла у 1735 р. Вперше детально аргументовано причини та хронологію перенесення Коша восени 1735 р. з острова Яськівського на материковий Підпільненський мис (Красний Кут). Зміна розташування підтверджується аналізом розпорядження генерал-лейтенанта М. Леонтьєва щодо укріплення Січі «лежачим деревом і рогатками» замість наявних на острові земляних валів і свідченнями С. Мишецького про тривання фортифікаційних робіт у 1736-1740 рр.
Практичне значення роботи полягає в уточненні хронології та періодизації історії Запорозьких Січей 18 ст. шляхом концептуалізації Яськівської Січі (1733-1735 рр.) як окремого військово-політичного етапу й обґрунтування її історико-правового статусу. Отримані результати створюють підґрунтя для подальших натурних археологічних розвідок в урочищі Базавлук і можуть бути використані при підготовці академічних праць з історії України, довідників і навчальних курсів.
Завантаження
Посилання
Архів Коша Нової Запорозької Січі: корпус документів 1734-1775 / П.С. Сохань та ін. Київ: Центр. держ. іст. архів України; НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 1998. Т. 1. 696 с.
Беляев Н. Описание полтавского полковника реки Днепра от м. Переволочного до Черного моря от 20 января 1687 р. Записки Императорского Одесского общества истории и древностей. Т. 3. Одесса, 1853. С. 572-580.
Мышецкий С.И. История о казаках запорожских: как оные издревле зачалися, и откуда свое происхождение имеют, и в каком состоянии ныне находятся, сочиненная от инженерной команды. Одесса: Гор. тип., 1851. 92 с.
Ригельман А.И. Летописное повествование о Малой России и ее народе и казаках вообще. Москва: В университетской типографии, 1847. 819 с.
Антонович В.Б. История малорусского козачества: лекции проф. ун-та св. Владимира В.Б. Антоновича. Киев: Литогр. Корчак-Новицкого, 1882. 168 с.
Апанович О.М., Гуслистий К.Г. Запорозька Січ та її прогресивна роль в історії українського народу. Київ: Держполітвидав, 1954. 86 с.
Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России: со времен присоединения оной к Российскому государству при царе Алексее Михайловиче с кратким обозрением первобытного состояния сего края. Москва: Тип. С. Селивановского, 1822. Ч. 2. 324 с.
Вирський Д.С. Війна на Півдні: хроніки степового прикордоння України (16 – середини 17 ст.). Київ: Інститут історії України НАН України, 2024. 292 с.
Голобуцкий В.А. Запорожское казачество. Киев: Гос. изд-во полит. лит. УССР, 1957. 461 с.
Голобуцький В.А. Січ на Базавлуці. Запорозьке козацтво. Київ, 1994. С. 165-178.
Історія Запорозької Січі. 2-ге вид. / Ред. кол: В. Смолій (відп. ред.), В. Щербак (наук. ред., упоряд.) та ін. Київ: Арій, 2023. 240 с.
Карелин И. Запорожские городища. Записки Императорского Одесского общества истории и древностей. Т. 9. Одесса, 1875. С. 433-442.
Ленченко В.О. Запорозька Січ у картах, планах та кресленнях 17-18 ст. Археологічні дослідження пам’яток українського козацтва. Київ, 1993. Вип. 2. С. 19-22.
Мицик Ю.А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини 15-18 ст. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1997. 176 с.
Мицик Ю.А. Стороженко І.С., Ковальов А.М. Тії слави козацької повік не забудем. Дніпропетровськ: Промінь, 1989. 117 с.
Молдаванов Є.В. Питання локалізації Яськівської Січі (1733-1735 рр.). Старожитності Лукомор’я. 2026. № 3. С. 5-20. DOI: https://doi.org/10.33782/2708-4116.2026.3.446
Молдаванов Є.В. Підпільненська Січ: реконструкція просторової структури на основі нововиявлених контурів Новосіченського ретраншементу. INSULA. 2025. № 9: Спеціальний випуск. Матеріали ХІІІ науково-практичної конференції «Історія запорозького козацтва в пам’ятках та музейній практиці». С. 95-108.
Падалка Л.В. По вопросу о существовании Запорожской Сечи в первые времена запорожского казачества. Киев: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого, 1894. 41 с.
Пам’ятки історії та культури міста Нікополь (За матеріалами «Зводу пам’яток історії та культури України»). Упоряд: Голубчик Л.М. та ін. Дніпро: Журфонд, 2018. 288 с.
Посунько О.М., Молдаванов Є.В. Використання геоінформаційної системи (ГІС) в історичній географії України та історичному краєзнавстві. Методичні рекомендації до практичних занять і самостійної роботи. Дніпро: ДНУ ім. Олеся Гончара, 2025. 55 с.
Посунько О.М., Молдаванов Є.В. Послідовність та локалізація козацьких січей: нові підходи. Дослідження з історії та філософії науки і техніки. 2025. Т. 34, № 1. С. 92-111.
Скальковский А.А. История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского. Ч. 3. 3-е изд. Одесса: Тип. А. Шульце, 1886. 330 с.
Стороженко І.С. Скільки саме було Запорозьких Січей за всю історію українського козацтва? Дніпро: Ліра, 2020. 216 с.
Телегін Д.Я. Часи козацькі. Січі Запорозькі: за письмовими та археологічними джерелами. Київ: УТОПІК, 1997. 207 с.
Федорук Я.О. Археологічні експедиції 1951 і 1953 років з вивчення Запорозьких Січей перед затопленням Каховським водоймищем. Україна в Центрально-Східній Європі. 2017. Вип. 17. С. 254-318.
Харлан О.В. Стара козацька Січ в урочищі Щуровському: до питання локалізації. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. 2018. № 27. С. 40-47.
Эварницкий Д.И. Число и порядок Запорожских Сечей с топографическим очерком Запорожья. Киев: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого, 1884. 76 с.
Эварницкий Д.И. История запорожских козаков. Санкт-Петербург: Типография П.И. Бабкина, 1897. Т. 3: 1686-1734. 646 с.
Эварницкий Д.И. Вольности запорожских казаков: историко-топографический очерк. Санкт-Петербург: Типо-литогр. и фото П.И. Бабкина, 1898. 405 с.
Переглядів анотації: 11 Завантажень PDF: 6
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
