Реформи як стратегічне завдання Республіки Індія після здобуття незалежності

Анотація

Стаття присвячена ґрунтовному аналізу двох ключових етапів соціально-економічних реформ в Індії після 1991 року — періодів прем’єрства Нарасімхи Рао (1991-1996) та Манмохана Сінґха (2004-2014).

Метою дослідження є виявлення логіки, змісту та наслідків реформаторських трансформацій, а також обґрунтування їх розгляду як взаємопов’язаних елементів єдиної довгострокової траєкторії індійської модернізації.

У статті наголошується, що економічні реформи 1990-2000-х років стали переломним моментом у розвитку Індії, ознаменувавши поступовий відхід від моделі державного соціалізму, сформованої в період після здобуття незалежності, та перехід до лібералізованої, ринково орієнтованої економіки. У роботі проаналізовано внутрішні та зовнішні передумови початку реформ, зокрема хронічні макроекономічні дисбаланси, кризу платіжного балансу 1991 р., неефективність системи адміністративного регулювання («ліцензійного раджу»), а також зростаючий вплив глобалізаційних процесів і міжнародних фінансово-економічних інституцій. Значну увагу приділено інституційним змінам, що супроводжували лібералізацію, включно з дерегуляцією промисловості, реформуванням зовнішньоторговельного режиму, фінансового сектору та податкової системи, а також переосмисленням ролі держави в економіці. Окремо розглядається соціальний вимір реформ, зокрема трансформація ринку праці, зміна підходів до соціальної політики, розширення можливостей для приватного підприємництва та поступове формування численного середнього класу як нового соціально-економічного суб’єкта. Показано, що реформаторський курс періоду прем’єрства Манмохана Сінґха не лише продовжив, а й інституціоналізував ключові напрацювання етапу Нарасімхи Рао, поєднавши економічну лібералізацію з активнішою державною участю у сфері соціального розвитку.

У підсумку зроблено висновок про наступність і взаємодоповнюваність двох етапів реформ, які заклали структурні передумови для подальшої трансформації Індії після 2014 р. та визначили її сучасне позиціонування як однієї з провідних економік Глобального Півдня в умовах багатополярного світового порядку.