Епос «Дігеніс Акріт» як джерело з історії ментальностей: асиметрична війна, політична автономія та гібридна ідентичність анатолійського порубіжжя

Ключові слова: Візантійська імперія, Дігеніс Акріт, візантійсько-арабське порубіжжя, асиметрична війна, акріти, контактна зона, гібридна ідентичність, історія ментальностей

Анотація

Стаття присвячена міждисциплінарному дослідженню епічної поеми «Дігеніс Акріт» як унікального джерела з історії ментальностей візантійсько-арабського порубіжжя 9-10 століть.

У сучасній історіографічній парадигмі відбувається остаточна відмова від сприйняття епосу як наївної фольклорної казки чи, навпаки, фактологічної хроніки. Автор доводить, що художня тканина поеми через призму «магічної ментальності» достовірно фіксує колективний світогляд, систему соціальних цінностей і мілітарні реалії прикордонного суспільства.

Дослідження здійснюється за трьома основними напрямами: аналіз військової стратегії, проблема політичної децентралізації та питання формування транскультурної ідентичності. У статті обґрунтовано, що описані у поемі бойові зіткнення ілюструють еволюцію візантійського військового мистецтва – перехід від генеральних битв до асиметричної стратегії виснаження. На практичному рівні фронтиру ця доктрина, зафіксована у трактаті «De Velitatione Bellica», реалізовувалася через партизанську тактику: виснажливе патрулювання, засідки та маневрені операції акрітів, чиєю головною мотивацією був захист власного домогосподарства (ойкосу), а не абстрактних імперських чи релігійних ідей.

Окрему увагу приділено кульмінаційній сцені зустрічі Дігеніса з імператором на Євфраті, яка розглядається як індикатор глибокої політичної децентралізації Візантії. Зухвала поведінка протагоніста та дарування йому імператорського хрисовула і титулу патрикія інтерпретуються як вимушений юридичний компроміс: слабкий імперський центр був змушений легітимізувати фактичну автономію провінційних магнатів в обмін на їхню номінальну лояльність і захист кордонів. Зрештою, аналіз змішаного походження протагоніста (сина арабського еміра та візантійської нобілянки) підтверджує сприйняття анатолійського фронтиру як інтенсивної «контактної зони».

Феномен Дігеніса («Двонародженого») долає жорсткі бінарні опозиції між християнами та мусульманами, ілюструючи простір, де військовий прагматизм, династичні інтереси та транскультурний осмос утворювали єдиний соціокультурний каркас.

Доведено, що епос є прямою проекцією правового та військового дисонансу між Константинополем і периферією.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Leo VI. The Taktika of Leo VI / text, transl., and comm. by George Dennis. Washington, D.C.: Dumbarton Oaks, 2010. 672 p.

Three Byzantine military treatises / text, transl., and notes by George T. Dennis. Washington, D.C.: Dumbarton Oaks, 1985. 389 p.

McGeer E. Sowing the dragon’s teeth: Byzantine warfare in the tenth century. Washington, D.C.: Dumbarton Oaks, 1995. 405 p.

Jeffreys E. Digenis Akritis: The Grottaferrata and Escorial Versions (Cambridge Medieval Classics). Cambridge: Cambridge University Press, 1998. 460 p.

Haldon J. Warfare, State and Society in the Byzantine World, 565-1204. London: UCL Press, 1999. 400 p.

Treadgold W. Byzantium and Its Army 284-1081. Stanford: Stanford University Press, 1995. 284 p.

Kennedy H. The Armies of the Caliphs: Military and Society in the Early Islamic State. London: Routledge, 2001. 229 p.

Stouraitis Y. State War Ethic and Popular Views on Warfare. A Companion to the Byzantine Culture of War, ca. 300-1204 / ed. by Y. Stouraitis. Leiden ; Boston : Brill, 2018. P. 59-91.

Theotokis G. Byzantine Military Tactics in Syria and Mesopotamia in the 10th Century: A Comparative Study. Edinburgh: Edinburgh University Press, 2018. 360 p.

The Islamic-Byzantine Border in History: From the Rise of Islam to the End of the Crusades / ed. by D.G. Tor, A.D. Beihammer. Edinburgh: Edinburgh University Press, 2023. 336 p.

Canlı M. Between Borders and Faiths: The Byzantine Hero Digenis Akritas in a Chaotic Anatolia. Heroes Across Cultures / ed. by A. Serdar Öztürk. Frankfurt am Main: Maurer. Press, 2025. P. 192-209.

Le Goff J. Medieval civilization, 400-1500. Oxford: B. Blackwell, 1988. 448 p.

Neville L. Authority in Byzantine Provincial Society, 950-1100. Cambridge: Cambridge University Press, 2004. 224 p.

Magdalino P. Honour among Romaioi: the framework of social values in the world of Digenes Akrites and Kekaumenos. Byzantine and Modern Greek Studies. 1989. Vol. 13, No. 1. P. 183-218.

Digenes Akrites: New Approaches to Byzantine Heroic Poetry / ed. by R. Beaton, D. Ricks. London; New York: Routledge, 2016. 196 p.


Переглядів анотації: 0
Завантажень PDF: 0
Опубліковано
2026-08-31
Як цитувати
Саксонов, С. (2026). Епос «Дігеніс Акріт» як джерело з історії ментальностей: асиметрична війна, політична автономія та гібридна ідентичність анатолійського порубіжжя. Старожитності Лукомор’я, (4), 42-50. https://doi.org/10.33782/2708-4116.2026.4.458
Номер
Розділ
Середньовіччя