Естетична категорія ікі як концептуальна парадигма міської культури епохи Едо та її трансформація у сучасній японській візуальній культурі
Анотація
Стаття присвячена аналізу феномена ікі (iki) як засадничого поняття японської естетики, що було історично сформоване у міському середовищі доби Едо (1603-1868) та після трансформацій продовжує зберігати свою актуальність у сучасній японській візуальній культурі. Ікі постала як категорія естетичного смаку, так і онтологічна категорія, що передбачає ретельно продуману вишуканість, позбавлену претензійності, дистанцію, вміння привертати увагу та чуттєвість без надміру, що перебуває на межі між розкішшю та стриманістю. Дослідження простежує розвиток поняття ікі від його основ у культурі кварталу розваг – юкаку (yūkaku) і таких концепцій, як цу (tsū) та суй (sui), до філософського осмислення у праці «Структура ікі» (Iki no kōzō) авторства Кукі Шюдзо. Приділено увагу й тому аспекту, як ця категорія поступово змінювалася за японської модерності та постмодерності.
Методологічну основу дослідження становлять феноменологічний підхід, насамперед у тій версії, що її розробив Кукі Шюдзо, та герменевтичний аналіз первинних і вторинних джерел. Компаративний підхід уможливлює виявлення зв’язків ікі з іншими категоріями японської естетичної думки, зокрема вабі-сабі, міябі, юґен і моно-но аваре. Висвітлено укійо-е як візуальний медіум репрезентації ікі, що є особливо актуальним та виразним у жанрі біджін-ґа (bijin-ga). Враховано трактат Танідзакі Дзюн’ічіро «Похвала тіні» (In’ei Raisan) як текст, що фіксує усвідомлення кризи традиційної японської естетики в умовах вестернізації доби Мейджі (1868-1912).
Також автор приділяє увагу інтерпретації категорії ікі у культурних практиках сучасної Японії – дизайні, архітектурі, аніме, моді та цифровому мистецтві. У зазначених контекстах ікі постає радше як продукт осмислення культурної спадщини, аніж безпосередньої спадкоємності традиції.
Аналіз охоплює три взаємопов’язані виміри – естетичний, соціологічний і перспективу досліджень візуальної культури. Наукова новизна роботи забезпечується залученням до наукового обігу нових цифрових творів та їх осмисленням у заданому теоретичному ракурсі. У підсумку окреслюється ширша теоретична проблема: якою мірою естетична категорія, сформована в умовах доіндустріального міського середовища, може зберігати концептуальну цілісність нині, в умовах глобалізації та масової культури.
Завантаження
Посилання
AI Hokusai. TAtchers’ Art Management. URL: https://tatchers.art/aihokusai
CONA Full Record. Getty: Resources for Visual Art and Cultural Heritage. URL: https://www.getty.edu/cona/CONAFullSubject.aspx?subid=700009098
Morris B. Fashion: Loose Translator. The New York Times. 1983. 30 January.
New Exhibition. UKIYO-E VISIONS Light and Shadow Art Exhibition. URL: http://www.world-expo-museum.com/sbbwg/n281/n337/n407/u1ai29268.html
Takashi Murakami: Hark Back to Ukiyo-e – Painting as a Structure of Vision and Relation. Whitehot Magazine of Contemporary Art. 2026. URL: https://whitehotmagazine.com/articles/as-structure-vision-and-relation/7597
Ukiyoe Immersive Art Exhibition FUKUOKA. HITOHATA, INC. URL: https://www.hitohata.jp/en/works/zz2r14Jw
Aso I. Iki/tsū. Nihon bungaku koza. Tokyo: Kawade Shobo, 1954. Vol. 7. P. 103-116.
Azuma H. Otaku: Japan’s Database Animals / trans. by J.E. Abel, S. Kono. Minneapolis: University of Minnesota Press, 2009. 200 p.
Ergin M., Shinohara C. Neo-Ottomanism and Cool Japan in comparative perspective. New Perspectives on Turkey. 2021. P. 1-22. DOI: https://doi.org/10.1017/npt.2021.17
Groemer G., Nishiyama M. Edo Culture: Daily Life and Diversions in Urban Japan, 1600-1868. Honolulu: University of Hawaii Press, 1997. 320 p.
Heidegger M. On the way to language. New York, NY: Harper & Row, 1971. 200 p.
Hobsbawm E., Ranger T. (eds.) The Invention of Tradition. Cambridge: Cambridge University Press, 2012. 322 p.
James W.E. The Floating World of Ukiyo-e Prints: Images of a Japanese Counterculture. Journal of Social and Political Sciences. 2019. Vol. 2, no. 3. P. 701-718. DOI: https://doi.org/10.31014/aior.1991.02.03.113
Kaname M., Maeda S. On Incompatible Aspects in the Style of Japanese Design: referring to a New Development in Phenomenology. Blucher Design Proceedings. 2014. P. 157-162. DOI: https://doi.org/10.5151/despro-icdhs2014-0016
Keliyan M. Kogyaru and Otaku: Youth Subcultures Lifestyles in Postmodern Japan. Asian Studies. 2011. No. 3. P. 95-110. DOI: https://doi.org/10.4312/as.2011.15.3.95-110
Kuki S. Reflections on Japanese taste: The structure of iki / trans. by J. Clark. Sydney: Power Publications, 1997. 168 p.
Marco L., Winter J. (eds.) Pigments in later Japanese paintings: Studies using scientific methods. Washington, D.C.: Freer Gallery of Art, Smithsonian Institution, 2003. 87 p.
McGray D. Japan’s Gross National Cool. Foreign Policy. 2002. No. 130. P. 44-54. DOI: https://doi.org/10.2307/3183487
Murakami T. (ed.) Little Boy: The Arts of Japan’s Exploding Subculture. New York : Japan Society, 2005. 298 p.
Nara H. The structure of detachment: The aesthetic vision of Kuki Shuzo, with a translation of Iki no Kozo. Honolulu, HI: University of Hawaii Press, 2005. 185 p.
Nozawa S. Modernity of Electric Light and Shadow: Japanese Domestic Architecture from the Late 1910s to the Early 1930s. Architectural Histories. 2021. Vol. 9, no. 1. P. 1-17. DOI: https://doi.org/10.5334/ah.475
Oh S., Kim H. Perceived density, a further attribute of color, revealed by the colors favored in Japan. Color Research & Application. 2019. Vol. 44, no. 6. P. 948–956. DOI: https://doi.org/10.1002/col.22416
Okayama E., Ricatti F. Tokidoki, Cute and Sexy Fantasies between East and West: Contemporary Aesthetics for the Global Market. PORTAL Journal of Multidisciplinary International Studies. 2008. Vol. 5, no. 2. DOI: https://doi.org/10.5130/portal.v5i2.724
Parkes G. Japanese Aesthetics (Stanford Encyclopedia of Philosophy). Stanford Encyclopedia of Philosophy. Stanford, 2011. URL: https://plato.stanford.edu/archives/win2011/entries/japanese-aesthetics/
Pellitteri M. Kawaii Aesthetics from Japan to Europe: Theory of the Japanese “Cute” and Transcultural Adoption of Its Styles in Italian and French Comics Production and Commodified Culture Goods. Arts. 2018. Vol. 7, no. 3. P. 1-21. DOI: https://doi.org/10.3390/arts7030024
Pincus L. Authenticating Culture in Imperial Japan. University of California Press, 1996. 285 p. DOI: https://doi.org/10.1525/9780520916487
Pincus L. In a Labyrinth of Western Desire: Kuki Shuzo and the Discovery of Japanese being. Boundary 2. 1991. Vol. 18, no. 3. P. 142-156. URL: https://doi.org/10.2307/303207
Saito Y. Everyday Aesthetics. Philosophy and Literature. 2001. Vol. 25, no. 1. P. 87-95. DOI: https://doi.org/10.1353/phl.2001.0018
Shively D.H. Sumptuary Regulation and Status in Early Tokugawa Japan. Harvard Journal of Asiatic Studies. 1964. Vol. 25. P. 123-164. DOI: https://doi.org/10.2307/2718340
Stewart D.B., Isozaki A. Japan-ness in Architecture. Cambridge, MA: The MIT Press, 2011. 376 p.
Tanizaki J. In Praise of Shadows. New Haven, Conn: Leete’s Island Books, 1977. 48 p.
Tsuji N. Lineage of Eccentrics: Matabei to Kuniyoshi. Kaikai Kiki Co., Ltd., 2012. 223 p.
Vernier G., Caselles-Dupré H., Fautrel P. Electric Dreams of Ukiyo: A Series of Japanese Artworks Created by an Artificial Intelligence. Patterns. 2020. Vol. 1, no. 2. P. 100026. DOI: https://doi.org/10.1016/j.patter.2020.100026
Watabe K. Japanese Swords as Symbols of Historical Amnesia: Touken Ranbu and the Sword Boom in Popular Media. Asia-Pacific Journal. 2021. Vol. 19, no. 7. P. 1-20. DOI: https://doi.org/10.1017/s1557466021030990
Xu Y. Iki and Contingency: A Reconstruction of Shūzō Kuki’s Early Aesthetic Theory. Asian Philosophy. 2018. Vol. 28, no. 3. P. 277-294.
Переглядів анотації: 15 Завантажень PDF: 8
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
