Педагогічна діяльність Андрія Малишка

Анотація

Статтю присвячено малодослідженим і практично невідомим широкому загалу аспектам життя та творчості видатного українського радянського поета й громадсько-політичного та культурного діяча Андрія Самійловича Малишка. На основі значної кількості документальних джерел, наукових досліджень і періодичних видань простежується педагогічна діяльність Малишка та його зв’язки із системою освіти в УРСР.

У сучасній українській історіографії існує лише декілька публікацій, присвячених висвітлюваним у статті питанням, зокрема, періоду навчання та початку трудової діяльності Андрія Самійловича на ниві освіти, його безпосередньої участі у програмі лікнепу, якою майбутній поет займався вже у п’ятнадцятирічному віці. Автором також доведено, що й у наступні роки, фактично протягом всього свого життя Малишко не поривав зв’язків з освітою.

Андрій Самійлович Малишко починав саме з педагогічної діяльності. Він був учителем, завучем, а згодом і директором школи в Овручі, успішним активістом у комсомольській організації, проводив активну громадсько-культурну та просвітницьку роботу. Зі спогадів сучасників випливає, що він був гарним педагогом, творчо ставився до різних завдань, відзначався він й організаційним хистом. Малишко швидко просувався по кар’єрних сходах, став завучем, а потім і директором школи. Проте, його майбутньому як педагога поклала край кампанія з пошуку прихованих ворогів серед працівників освіти. Малишку пригадали, що його брата свого часу було засуджено до смертної кари як махновця.

За допомоги колишніх вузівських викладачів поетові пощастило реабілітувати себе, але до школи він більше ніколи не повернувся. Проте й надалі, на всіх етапах свого життя письменник підтримував тісний зв’язок з багатьма освітянами: школярами, студентами та науковцями. Він листувався з учнями шкіл, аспірантами вузів тощо. А згодом, вже як депутат, намагався, як міг, покращити освітній процес, якість навчання та умови життя у гуртожитках радянських та зарубіжних студентів, завжди приділяв значну увагу проблемам розвитку української мови. Неодноразово він особисто вносив на розгляд народних обранців пропозиції щодо необхідності змін у шкільній програмі з української літератури, щоб діти вивчали більше письменників. Також, разом із Олесем Гончаром, Малишко наполягав на обов’язковому вивченні української мови в усіх освітніх закладах. Аналізував А. Малишко й стан роботи вузів, зокрема, освітній процес та якість навчання іноземних студентів в УРСР, шукав нові шляхи щодо їхнього поліпшення.