Концепція «активного неприєднання» у зовнішньополітичному просторі Латинської Америки

Анотація

У статті досліджено еволюцію та зміст концепції «активного неприєднання» як новітнього підходу до формування зовнішньої політики країн Латинської Америки та Карибського басейну. Автор аналізує, як цей підхід став відповіддю країн Латинської Америки на виклики сучасної епохи – зростання конкуренції між США та КНР, кризи глобального управління, пандемії COVID-19 та війни в Україні. Концепція «активного неприєднання», запропонована латиноамериканськими вченими і дипломатами К. Фортіном, Х. Ейне та К. Орінамі, виступає як спроба сформулювати незалежний курс у глобальних справах, що ґрунтується на національних інтересах, регіональній кооперації та багатосторонності. Політика активного неприєднання з боку Латинської Америки означає не просто зайняття позиції на рівній відстані від Вашингтону та Пекіну, а також необхідність створити простір для активного неприєднання, щоб не бути розчавленими конфронтаціями між наддержавами.

Висвітлено позиції окремих країн Латинської Америки щодо російсько-української війни, що варіюються від повної підтримки України до відвертого проросійського курсу. Зроблено висновок про певну еволюцію та розвиток концепції «активного неприєднання» протягом 2024-2025 років, яка пропонується її авторами як основа для подолання сучасної глобальної турбулентності, балансування між регіоналізмом та глобальною взаємодією та перепозиціонування Глобального Півдня як незалежного актора ц міжнародній системі 21 ст.