Могили та пам’ятники філантропа Джона Говарда: про ставлення до пам’яті праведника після смерті

Анотація

Після смерті Дж. Говарда у 1790 р., неподалік Херсона, на березі балки Веревчиної встановили цегляний пам’ятник-обеліск на кубічній основі, оточений кам’яними стовпами з чавунними ланцюгами. Першим мандрівником, який відвідав його у 1797 р., був австрієць Б. Гакет, але описи та малюнок Р. Хербера і Е. Кларка 1800 і 1806 рр. значно відоміші. Тоді ж граф В. Потоцький мав намір перепоховати прах Дж. Говарда в маєтку Ковалівка на Поділлі.

У 1817 р. Олександр І, за ініціативи проф. А. Дегурова, наказав реконструювати пам’ятник і встановити на ньому сонячний годинник: обеліск замінили на мармурову колону близько 1822 р. У 1818 р. вирішили звести новий обеліск біля херсонської тюрми і цвинтаря та зробити годинник на ньому. У 1825 р. граф М. Воронцов запропонував встановити сонячний годинник і на надгробку (за заповітом). Мармурову дошку замовили в Італії, але не отримали вчасно через війну з Туреччиною. У 1822 р. з Англії надіслали гіпсовий медальйон з профілем Дж. Говарда та відлили його в бронзі. Для його встановлення змінили проект пам’ятника-обеліска; усі роботи з реконструкції завершили у 1828 р. У 1831 р. сонячний годинник зайняв своє місце і на надгробку, навколо якого звели нову огорожу.

Після 1840 р. могилу намагалися пограбувати, а в 1851 р. цвинтар на хуторах Степанівських (на землі Гунаропуло) огородили кам’яною стіною. Пізніші дані про стан могили, надгробка й огорожі відсутні аж до перепоховання праху Говарда на цвинтарі с. Степанівка в 1957 р., при цьому влада пояснила його необхідністю розширення кар’єру для видобутку каміння. Крім того, у статті описані пам’ятні урочистості в Херсоні з приводу 100-річних роковин філантропа.