Українсько-кубинські зовнішньоекономічні відносини (1991-2021 рр.)

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу зовнішньоекономічних відносин між Україною та Республікою Куба у 1991-2021 рр. У центрі дослідження – трансформація двостороннього економічного співробітництва в умовах геополітичних змін, економічної турбулентності та стратегічного переосмислення партнерств.

Автор окреслює договірну базу відносин між державами, серед ключових документів якої підписання міжурядових угод: про торгівлю (1991, 1998), взаємний захист інвестицій (1995), створення міжурядової комісії (1994), що стали підґрунтям співпраці у сферах економіки, науки, культури, транспорту й освіти. Попри це, торгівля між державами у 1990-х роках залишалася нерегулярною й обмеженою, що пояснюється кризовим станом обох економік.

Починаючи з 2000-х років, Україна й Куба робили спроби активізувати економічні зв’язки: створення спільних підприємств, постачання авіаційної техніки (літаки АН), автомобілів (КрАЗ), участь у модернізації енергетичних об’єктів Куби. Незважаючи на перспективність співпраці, реалізація багатьох проєктів стикалася з труднощами: географічна віддаленість, брак фінансування, політичні бар’єри й обмеженість ринку.

Автор прослідкував динаміку економічних відносин у сфері торгівлі товарами та послугами. Задіяний статистичний матеріал показав, що даний вектор відносин й у 21 ст. продовжував залишатися нестійким і в рекордні роки товарообіг сягав усього 50 млн. дол. У 2021 р. цей показник становив лише 5 млн. дол. Основу українського експорту складали чорні метали й олії, імпорту — ром і тютюнові вироби. У сфері послуг обсяги були стабільно низькими.

Підсумовуючи, автор підкреслює, що попри невисокі економічні показники, українсько-кубинські відносини мають важливе гуманітарне та стратегічне значення. Їхній розвиток можливий за умови реалізації спільних інфраструктурних, авіаційних і фармацевтичних проєктів, а також активного залучення приватного бізнесу та нових дипломатичних ініціатив.